Posted on

Важливе не Тезе, а дружба з Ісусом

Автор: Бр. Бенуа – брат у міжнародній екуменічній спільноті Тезе (Франція). Відповідальний за зв’язки з мас-медіа, прес-секретар. Разом із бр. Жан Даніелем є відповідальним за підготовку регіональної зустрічі Тезе у Львові 27 квітня – 1 травня 2018 р.
Бесіду о. Юрія Блажиєвського з братом Бенуа зреферував Ігор Скленар.

Матеріал надруковано у журналі Скинія (№31 – Про сни та мрії).

Історія спільноти Тезе та особливості її молитовної єдності та дії. Тезе є спільнотою братів у селищі, куди бр. Роже під час Другої світової війни прийшов з ідеєю розпочати спільнотне життя з молодими братами, які мали таке саме бажання – разом іти за Ісусом. У той час усі прихильники ідеї належали до протестантських Церков з Швейцарії та Франції. У їхній релігійній традиції не було передбачено того, щоб чоловіки єдналися в спільноті і жили разом як брати, відмовляючись від створення родини. У 1949 році, після кількох років спільнотного життя, сім братів взяли це зобов’язання на ціле життя. Цей момент ми вважаємо офіційною датою народження нашої спільноти. Потім почали приєднуватися молоді люди з різних країн. Це здивувало перших братів, тому що первісна ідея брата Роже не передбачала створення якогось спеціального місця для зустрічей молоді.

У Католицькій Церкві була велика зацікавленість у тому, щоб зрозуміти віру і ситуацію християн інших конфесій. Після Другого Ватиканського Собору Католицька Церква одним із пріоритетних напрямків визначила екуменічний діалог. Це стало великою мотивацією і підбадьоренням для спільноти Тезе, щоб продовжувати цей шлях. За кілька років до спільноти вступив перший католик.

Ми не маємо богословських, а навіть і практичних відповідей на ситуацію розділення між нашими Церквами. У спільноті Тезе братам з різних контекстів та церковних традицій треба знаходити спільну мову. Для нас це і є реальністю, ми живемо в цьому досвіді, походимо з 35-ти різних країн. Деякі брати є дуже молодими, а один брат має 95 років. За словами теперішнього головного настоятеля брата Алоїза, крім самого лише спільнотного життя ще є шлях, який треба пройти разом. Папа Франциск також повторює подібну ідею, коли говорить про необхідність іти разом, щоб відкрити самого Христа. Завдяки цьому я досвідчив, що моя віра стала повнішою через стосунки з братами з інших Церков. Ми не втрачаємо власної ідентичності: дуже важливо залишатися вірними, але мати відкрите серце, щоб побачити в іншому брата в Христі. Адже Господь сказав Своїм учням: щоб усі були одно (Ів 17,21).

Ми не можемо в один момент легко забути сторіччя поділів, але зараз можемо розпочати життя разом: у спільній молитві, спільній діяльності, і поволі здобудемо свідомість того, що ми вже з’єднані в Христовому Серці.

Св. Папа Іван Павло II говорив про єдність в різноманітності, бо справжня єдність – це не уніфікація, а гармонія. Для брата Роже дуже важливими були слова про екуменізм як обмін дарами. У спільноті ми залишаємося відкритими на обдарування наших братів. Без чіткого розуміння власної ідентичності неможливий глибокий діалог; коли я намагаюся бездумно повністю прийняти іншого, не існує справжнього діалогу.

Організація життя і питання календаря в спільноті Тезе. Наше спільнотне життя з одного боку є монашим, бо маємо виділене лише для себе місце перебування у монастирі. Але з іншого, ми трактуємо себе не як монахів, а як братів. Щодня тричі на день ми збитаємося у церкві на спільну молитву. Спільна праця в майстернях, як і гостинність, ‒ це характерні риси нашої спільноти і монашого життя також.

Ми не можемо святкувати великі християнські свята, будучи відірваними від тих християн, що живуть в одному місці з нами: усі християнські богослужіння в спільнотах служать згідно із григоріанським календарем. Проте брат Алоїз завжди на Різдво Христове і Пасху Господню за юліанським календарем пам’ятає в молитві про християн східної традиції. Він провадить щоденну молитву в нашій спільноті і під час неї завжди згадує про свято, яке в той день відзначають християни інших традицій.

Взагалі, проблема відсутності єдності є дуже давньою, вона нагадує про наш поділ. У сучасному світі те, що ми не можемо обєднатися в одному святкуванні, це драма. Ми маємо багатьох друзів на Сході і деякі брати з нагоди цих свят разом пишуть маленьке послання. Брат Алоїз також з різних нагод читає спеціальну молитву, пише послання дружби. У нашій спільноті поки немає братів, які належать до східної традиції. Можливо, одного дня це питання виникне і тоді це стане для нас новим викликом.

Прийняти іншого: про біженців, Європу і гостинність. Європа зараз не може знайти якогось задовільного рішення щодо прийняття біженців, адже вони приходять разом із своєю культурою, власною ідентичністю, і багато людей у Європі відчувають через це загрозу. Наш досвід прийняття в Тезе біженців є дуже позитивним. У погодженні з місцевою владою в нашому маленькому містечку ми прийняли близько 30-ти мігрантів-біженців на три роки. Це справді стало для нас новим викликом, але водночас і досвідом дружби з цими молодими людьми. Ми відкрили для себе їх як друзів. І не тільки ми, а й багато мешканців нашого регіону, які хотіли допомогти. Для молодих біженців організували курси з французької мови, зараз вони вже повністю інтегрувалися. Після двох років побуту в нас вони вже мають роботу, пройшли певну формацію, підготовку.

Це все вдалося, оскільки в нашій спільноті та й містечку загалом панує солідарність, і ці молоді мігранти не розчинилися в околицях Парижа. У минулі роки всіх біженців компактно заселяли на околицях столиці, і вони були змушені вести паралельне життя, без інтеграції в середовище. Це була велика помилка – створення таких гетто.

Також ми отримали позитивний досвід у вимірі міжрелігійного діалогу. Вони є мусульманами, і ми шануємо їхню релігійну ідентичність. Тому в домі, виділеному для їхнього побуту, ми відвели окреме місце для молитви. А вони, наприклад, після резонансного вбивства отця Жака Амеля у Франції1, всі разом прийшли на Різдво Христове (приходять і на інші великі свята) до нашого храму. Це був жест дружби в наш бік, хоч вони і не молилися з нами.

Отже, прийняття біженців нічого не змінює в нашій вірі, нашому духовному житті… Уже після трьох років досвіду з біженцями можна сказати, що це успіх: з обидвох сторін є добра воля йти одним шляхом. Тут, у Львові, я отримав смс від одного з хлопців-біженців, який зараз є в лікарні. Він живе в Клюні і є повністю інтегрованим в суспільство. Між нами існує дружба.

Готовність прийняти інших стосується не тільки біженців, але також і нашого щоденного життя, розмов з іншими людьми. Для нас є великою радістю і великим Божим даром (слова св. Папи Івана Павла II про гостей у Тезе) бачити всю молодь, а також дорослих людей, що приїжджають до нас разом зі своїми родинами, дітьми, щоб пережити зустріч з Богом і зустріч з іншим. Ця гостинність щодо молоді має дуже великі масштаби. Щороку ми приймаємо як гостей приблизно 90 тисяч осіб. Для нас це випробування, бо мусимо все організувати, продумати, визначити на це час. Маємо також давати біблійні впровадження до молитви. Щодня ми призначаємо час на спільне біблійне читання разом з молодими гостями. З цих зустрічей молодь може виносити спогади про те, що Церква ‒ це також і їхній дім.

Про війну в Україні, осягнення миру, розділення між людьми, дітей з Донбасу. В умовах війни, яка триває, є багато людей, молоді зокрема, які страждають у своєму житті, також у своєму тілі, фізично. Є родини, які втратили своїх дітей, синів. Ми приходимо з-за кордону, тому не можемо так легко давати оцінку ситуації. В Івано-Франківську я познайомився з дідусем одного з молодих хлопців (Роман), що загинули на Майдані під час Революції Гідності. Цей дідусь попри глибоку рану і скорботу дав мені також прекрасний приклад дуже простої надії. Він є греко-католиком, дуже активним на своїй парафії.

Війна не триватиме завжди, бо вона ніколи не є засобом вирішення проблем між країнами. Водночас зі свого боку Тезе за останні три роки приймає дітей з Донбасу, зокрема, влітку 10-12 дітей приїжджають до нас на канікули. Ми співпрацюємо в цій справі із проектом Діти надії (Київ). Це, очевидно, дуже маленький знак, але для самих дітей і їхніх родин він став необхідною короткочасною зміною середовища та добрим досвідом для зустрічі з іншою культурою, з духовним життям.

У Тезе ми прийняли також кілька груп від Фундації Духовного Відродження (Львівська архиєпархія УГКЦ). Для деяких солдатів, членів цих груп, з їхніми фізичними і психічними ранами, приїхати в Тезе означало зустрітися і віднайти певний внутрішній мир.

У Тезе я бачив, як молоді люди з України і з Росії моляться і спілкуються разом, спільно в маленьких групках діляться Словом Божим. Це був неймовірний досвід зустрічі.

Мир ‒ це не тільки відсутність війни, це стиль життя. Св. Серафим Саровський писав: коли я здобуваю внутрішній мир, тисячі людей довкола можуть завдяки цьому спастися. Це чудова ідея, що ми завдяки внутрішній праці, може, малій і простій, можемо рухатися шляхом миру для світу. Я в цьому переконаний. Саме з цього внутрішнього миру розвивається спільнота як така.

Тезе ‒ школа молитви. Молитва як дружба з Ісусом. Пріоритет – дати досвідчити, що немає нічого важливішого, ніж молитва. Гарним підтвердженням у Євангелії є те, що Ісус щодня шукав свою силу в молитві – у стосунках зі Своїм Отцем. Також цікаво, що існує ряд моментів у Євангелії, коли на Христа чекає багато різних людей, а Він віддаляється на молитву у відокремлене від усіх місце…

Деякі молоді люди у Тезе здобувають перший досвід молитви у житті: як співом, так і тишею. У нашій церкві влітку можуть перебувати одночасно приблизно 4 тисячі людей, і ця молодь абсолютно нормальна, радісна, любить спілкуватися, але коли починається молитва, усі вони замовкають: панує неймовірна тиша і зосередження.

Ми наголошуємо молоді, що досвід молитви може і далі тривати в їхньому житті – після повернення додому. Важливе не Тезе, а їхні взаємини з Ісусом. Треба намагатися бути якомога ближче до Ісуса, перебувати разом з Ним. Це досвід сопричастя, спільноти, по суті – це досвід Церкви. Така спільність життя з Христом і є Церквою.

Особливості проведення новорічних і регіональних зустрічей Тезе. З досвіду спільної молитви Тезе походить ініціатива різних типів зустрічей. Найбільш відомими і найчисельнішими є зустрічі напередодні Нового року в різних містах Європи та світу. Брат Роже й інші брати 40 років тому вирішили, що не можуть пропонувати молоді лише приїжджати в Тезе, а тому ми розпочали Паломництво довіри на землі, у великих містах, напередодні Нового Року.

Що означає ця назва? Паломництво – тому що ми перебуваємо в дорозі. II Ватиканський Собор говорить про Церкву як про людей, які перебувають разом в дорозі. Паломництво довіри – воно не зорієнтоване на якусь точку на карті, але це паломництво, яке відкриває можливість зросту нашої довіри до Бога і до інших людей. Врешті на землі – у цього паломництва не має географічних меж. Наприклад, у цей час четверо наших братів перебувають у Гонконзі, де у серпні відбудеться велика зустріч для молоді з Азії. Зараз я і брат Жан Даніель допомагаємо приготувати регіональну зустріч у Львові. Після Львова буде ще одна, уже маленька, зустріч в Австрії. На Новий Рік відбудеться загальноєвропейська зустріч у Мадриді. Регіональні зустрічі не є такими регулярними, як зустрічі на Новий Рік.

Загалом у містечку Тезе молодь присутня протягом цілого року, найбільше влітку, а також на Пасху, на урочистість Всіх Святих. Взагалі зустрічі різних типів не є пріорітетом нашого спільнотного життя. Але наш душпастирський обов’язок і відповідальність ‒ показати молоді, як багато різноманітних дарів існує в їхній Церкві, у їхньому місті.

Регіональна зустріч ‒ добра нагода для духовних, особистих і культурних зустрічей, але вона не може стати якимось релігійним туризмом. Ми просимо всіх учасників пройти певну підготовку перед подорожжю. Це було би неприйнятно, якщо би відповідальні за групи робили все: погоджували адміністративні справи, технічні деталі поїздки – але не дбали про духовну підготовку. Щоправда, деякі молоді люди їдуть на щорічну зустріч з різних мотивів, але як мінімум вони приймають надану їм програмою пропозицію… Раніше це питання стояло більш гостро. 20 років тому новорічні зустрічі були вже занадто чисельними. Учасники приїжджають не тільки для того, щоб ознайомитися з містом, пройти туристичну програму, але також мають глибокі запитання. Інколи навіть одна зустріч, одна молитва можуть змінити все, відкрити серце паломників.

Регіональна зустріч у Львові наприкінці квітня: історія виникнення. Зі Львова і з України приїжджає в Тезе дуже багато молоді, як і на європейські зустрічі. У Базелі на новорічній зустрічі було 2800 молодих людей з України. Це була друга за кількістю присутніх країна після Польщі. Молодь, яка приїжджає зі своїми священиками або зі своїми старшими відповідальними, змушена проїхати часто через цілу Європу аж до нової для них країни, не знаючи заздалегідь, де будуть ночувати, які родини їх приймуть… Насправді, це великий виклик їхній довірі.

Багато молоді зверталося до брата Алоїза і до спільноти загалом, щоб вперше організувати зустріч Тезе в Україні. Але ми влаштовуємо таку зустріч лише маючи згоду всіх відповідальних за місцеві Церкви. Тож ми попросили про таке благословення у найбільших конфесій, Церков Львова і отримали згоду від греко-католиків, римо-католиків і православних на проведення регіональної зустрічі. Усі християни Львова можуть долучитися до цього, наприклад, приймаючи в себе вдома паломників – молодь, що приїде наприкінці квітня до міста. Невіруючі також можуть зробити те саме. Наприклад, у Базелі було багато людей, які відкрили двері своїх помешкань, хоча не вважали себе християнами… І це була велика несподіванка.

Підготовка до зустрічі: основні труднощі, нові відкриття і кількість учасників. Певною трудністю є поділ між конфесіями – це духовний, душпастирський виклик для нас спробувати зробити цю зустріч разом з християнами різних Церков і конфесій. Це вже велика ласка і благословення, що нас запросили різні конфесії Львова.

Мали місце також і деякі практичні виклики, наприклад, пошук місця спільної молитви, або організація транспорту для паломників по місту. До нас швидко зголосилося більш ніж триста волонтерів, готових допомогти у підготовці вже зараз. Щодня ми проводимо зустрічі з єпископами, а також зі священиками, монахами, які беруть на себе відповідальність у своїх Церквах. Це чудовий досвід гостинності також для волонтерів з Тезе: у Львові вже з початку березня перебувають четверо хлопців з чотирьох різних країн (мешкатимуть у Львові протягом 5 тижнів і потім до них долучаться також інші міжнародні волонтери).

Ми не знаємо точної кількості учасників. На початок березня було зареєстровано близько 900 учасників, але ця цифра збільшується щодня. Зареєструватися он-лайн можна також у квітні. На даний час вже є створені групи з різних країн: Польщі, Білорусі, Росії, Франції, Німеччини, також зголосилися окремі паломники. Зареєструвався один хлопець з Австралії, одна дівчина з ПАР. Вони знають специфіку Тезе.

Дехто із зареєстрованих учасників сказав, що приїде на цю зустріч, тому що їх запросили друзі з України, теж учасники Тезе. Молодий волонтер з Франції, який вже приїхав до Львова, розповів, що його друзі з України на зустрічі у Базелі дуже його заохочували і переконували, що тут буде гарно. Ми дуже вдячні і задоволені допомогою, яку надає влада міста, щоби все організувати і прийняти молодь на зустріч Тезе в найкращий спосіб.

Участь українців на зустрічі у Львові: доцінити те, що поряд. Українці можуть записуватися також он-лайн. Станом на березень їх не є так багато, як можна було сподіватися. Більше приваблює поїхати десь за кордон, але досвід розпочинається тут: у нашій родині, у церковній спільноті, у рідному місті… Немає необхідності їхати за кордон, щоб досвідчити єдність з Богом. Це можливо там, де ти є. Дуже важливо донести це послання до української молоді.

Ми добре розуміємо, що ситуація в Україні зараз не є легкою і треба зважати на прагнення поїхати десь за межі своєї країни і, напевно, є багато молодих людей, які не бачать перспектив, майбутнього тут. Ми не можемо щось радити їм, бо не живемо їхнім життям, їхньою реальністю… Але заангажованість волонтерів у Львові є певним знаком надії. Можливо, інші молоді люди в Україні можуть також почати думати про це, можуть пройнятися роллю господарів, своєю відповідальністю за цю зустріч Тезе в Україні.

Звернення до всіх учасників з України й з-за кордону, волонтерів, родин, які будуть приймати гостей. Найглибшим нашим прагненням в організації цієї зустрічі є ділення досвідом братерства, духовної єдності і єдності з Ісусом. Віднедавна мені не виходять з голови, зворушують слова Ісуса, які Він сказав наприкінці Євангелія від Івана з хреста, дивлячись на Свою матір: Ось син твій, – а до Свого учня: Ось мати твоя (пор. Ів 19,26-27). Можливо, ми також зможемо отримати подібний досвід, що ми вже поєднані між собою в особі Ісуса як брати і сестри. Сподіваюся, що для учасників, для родин, які будуть їх приймати, для волонтерів, для конфесій це стане пригадуванням загального братерства в духовному вимірі.

1 о. Жак Амель — французький священик, вбитий двома ісламськими фундаменталістами під час Літургії в містечку Сент-Етьєн-дю-Рувре в 2016 р.